І ось знову прийшов час відпустки. Міркували куди поїхати ми не довго - майже одразу обрали сайт отелю "Ворохта". Так що цього року місця для моря у нашій відпустці не знайшлося, але ми цим не переймались. Забронювавши місця в готелі, ми придбали залізничні квитки до Тернополю. За 3 дні до відправлення дивимось погоду та починаємо дещо сумувати - у Ворохті весь тиждень дощі. Але робити нема чого, берем дощовики, куртки, шапки та ще одну пару взуття та сідаємо в потяг.

В Тернополі ми були о 7 ранку. Нас зустрічає водій Микола, ми залишаємо наші речі у бусі і йдемо пити каву та чекати 9 години, коли розпочнеться екскурсія Тернополем.
Маю сказати, що це файне місто нам дуже сподобалось - тут дуже затишно, небагато людей та майже ніде не бачити сміття. Також до вподоби прийшлися: парк Шевченко, озеро біля парку, алея поруч з оперним театром.
Штучне озеро з фонтаном біля парку:

Острів закоханих:

А це досить "невеличка" дитяча горка. Але я не наважився спуститися :

Алея поруч з Оперним театром і монумент оперної співачки Соломії Крушельницької:

Тернопільский оперний театр:

Мандруючи вулицею Кардінала Сліпого ми випадково натрапили на декілька старовинних автівок, які стояли у дворі. Дуже сподобались Москвич-400/401, 21 Волга та старий Опель(начебто, це Opel Olympia):

Крім того, ми відвідали Музей Політв`язнів, який виявився дуже цікавим. Напевно, цьому сприяло те, що екскурсовода у радянські часи було репресовано і він знав про те що розповідав не тільки з книжок.
Наступною нашою зупинкою на шляху Тернопіль - Ворохта було місто Бучач, що розташоване у 70км від Тернополю. Перша згадка про Бучач надходить з 1397 року, коли тут було побудовано замок, руїни якого можно побачити навіть зараз. З багатьох архітектурних пам`яток Бучача, ми відвідали наступні: Бучацька ратуша, Бучацький замок, Василіанський монастир та Успенський костел.
Бучацький замок:

    З Бучача до Ворохти ми вже не зупинялися. Проїхав Надвірну, Делятин, Яремче ми опиняємось у центрі гуцульщини. Тут майже ничого не змінилось з того часу як я катався на лижах на П`ятихатках декілька років тому. Але нажаль зараз канатно-крісельний витяг на П`ятихатки вже не працює, трампліни перебуваюсь у ще більш плачевному стані...Сумно. Але настрій значно покращується коли ми заїжджаємо у отель "Ворохта". Гарні чисті номери, якісна вечеря та глінтвейн біля вогнища зробили настрій святковим.
    Програмою наступного дня була гора Говерла. Підйом починався з спортивної бази Заросляк стрімким синім маршрутом через Говерлянку до Говерли. Підйом забрав 2.5 години та виявився досить непростим.
Початок підйому:

Говерлянка та Говерла:

Ми на Говерлі!!

А ось так починається річка Прут, яка бере свій початок з гори Пожижевська:

Спуск з Говерли зайняв десь 2 години та виявився більш важким для м`язів ніг ніж підйом. У готелі нас чекала вечеря з червоним вином та гуцульські музики. Впродовж їх виступу можно було спробувати пограти на справжніх українських музичних інструментах.

На другий день був дощ . Але це нас не позбавило нас можливості сходити у похід у "Таємничий ліс" позбирати грибів та ягід та подивитись на Ворохту.

Трампліни:

А це країна Буковель без снігу:

Після досить мокрого дня ми відігрівались у бані, яка була надана безкоштовно (спасибі директору).
Третій день ознаменувався рафтінгом - сплавом по гірській річці на спеціальному човні-рафті. Повинен сказати, що це було досить екстремально,-прийшлося попрацювати веслом та поплавати у досить прохолодній воді  Але сауна увечорі усе це виправила.

Програмою четвертого дня стала велопрогулянка по одному з маршрутів "Велокраїни" http://www.bikeland.com.ua. Ми обрали досить легкий маршрут "Під старими мостами" - від Ворохти до селища Вороненко та назад. Під час прогулянки ми мали змогу подивитися на старовинні залізничні мости, що були побудовані за часів Австро-Угорщини.

На велосипедах перед в`їздом в готель:

Наступного дня ми поїхали до міста Яремче, де ми пройшлися стежками Довбуша (Олекса Довбуш - один з ватажків опришків в Карпатах) та відвідали водоспад Пробій.
Шостий день був останнім. Вранці ми відвідали Манявський Скит та о 16 годині приїхали до Тернополю.
Хочу подякувати нашим друзям, з якими ми познайомились під час цієї подорожі за дуже теплу та веселу компанію:

Зліва-направо
Олексія, автора цьго звіту, - за те що не побоялися зробити мене головою велоекскурсії 
Ірину, мою дівчину, - за гарній настрій впродовж усієї подорожі та скалолазання по скелям Довбуша
Юру з Черкас - за великий вантаж знань, що давало йому змогу відповідати на усі запитання
Інну з Черкас - за постійну посмішку на обличчі, та надзвичайно веселі "подгони"
Сашка з Кривого Рогу - за хліб з сіллю і "пацьорочку" 
Олену з Кривого Рогу - за надзвичайний спів.

До наступної зустрічі!